Добро пожаловать

Вы находитесь: театр-студия "РАЙДО" » Библиотека » Мерехливці та Нерухомі

Репертуар

жовтень 2017 р.


21 жовтня

відкриття VII сезону

Олександр Молчанов
ось така історія

постановка: Юрій Сушко

початок о 17.00
пр-т Героїв Сталінграду 2
театр "Райдо" тел. 0636736174
Квитки Ooline







Наш адрес:

пр. Героев Сталинграда 2

063 - 673 - 61 - 74

yur878@i.ua

Календарь

«    Январь 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 

Реклама

КДАВТ:

Панель пользователя

Мерехливці та Нерухомі


Інші твори автора:
Емелины чудеса
Где зимуют ласточки



Мерехливці та Нерухомі

Дійові особи:
Яся (вона ж Сьома).
Славко (він же Сьомий)
Андрій (він же Божевільний малюк та Білий карлик)
1 Мерехливець
2 Мерехливець
3 Мерехливець
1 Нерухомий
2 Нерухлмий
Мерехливці, Нерухомі

Сцена 1. Кімната.
Брат грає за комп’ютером в якусь гру - стрілялку. Чути звуки автоматних черг, крики. Він явно програє бо дуже сердитий. Від роздратування викрикує агресивні репліки. В кімнату заходить сестра. Секунду стоїть в дверях. Видно що вона теж дуже сердита.
Сестра. Злазь з компа. Негайно!
Брат. Блін! Блін! Блін!
Сестра. Злазь, негайно. Я зараз комп виключу.
Брат. Програв. Через тебе програв! Що ти хочеш? Ну зараз отримаєш.
(знову запускає гру)
Сестра. Славко, не смій. Ти вже годину пересидів. Зараз моя черга. Віддай
комп’ютер. Негайно.
Брат. Я через тебе програв. Тепер буду грати поки не виграю.
Сестра. Програв бо в тебе клепки не вистачає виграти Мій час. Я і так зайву годину тобі подарували.
Брат. Через тебе програв. Яська, іди геть, бо викину з кімнати.
Сестра. Ти вже дикий став. Як мавпа. Тебе вже трусить. Віддай комп, бо зараз тату подзвоню.
Брат. Давай, він сидить у Греції, на роботу не ходить, чекає поки Яська занявчить у трубку – «А Славка мені комп’ютер не віддає». Ще мамі в Чехію покричи! Давай. Та сама як мавпа, така ж розумна.
З динаміків чутно автоматну чергу. Славік дико кричить. Стукає по клавіатурі.
Славік. Мене вбили. Знову! Це ти винна! Мене трусить? Я мавпа? Зараз тебе так затрусить що аж перекрутить!
Яся. Мавпа, дика дурна мавпа.
(Яся біжить до розетки та висмикує шнур живлення. Славік кидається до сестри намагається відібрати шнур. Але Яся трохи старша та сильніша. Вона з силою та злістю відштовхує брата. Той чіпляється через стілець, падає. Розуміє що відібрати шнур не вийде)
Славік. Зараз я тобі влаштую. Все життя тебе буде трусить. Побачимо хто з нас людина, а хто тварина.
Яся. (Горда зі своєї перемоги) Подивись у дзеркало. і побачиш мохнату мавпу. І не лякай, бо я сама тобі такий трус влаштую, що з тебе мох почне сипатись.
Славік. Все сетричко тобі гаплик. Догралася.
(вибігає з кімнати)
Яся. ( навздогін кривляючись) Ай, мене вбито, вбито. Ай, ай, ай. Будеш знати, братику.
(в кімнату заходить малюк)
Андрій. Яся, а куди Славік побіг.
Яся. В печеру, слимаків їсти.
Андрій. Ти що, Ясю, він же захворіє.
Яся. Сам винен.
Андрій. Треба рятувати Славка.
Яся. (Сміючись із наївності малюка) Ще не вистачало щоб я цю мавпу сторожила.
Андрій. А він же братик.
Яся. Я що сторож тому брату. Нехай потиняється – порозумнішає.
Андрій. Піду подивлюся, може він у дворі.
Яся. Побачимо кого буде трусити.
(раптом вимикається світло. В темряві чути веселий крик Славіка)
Славік. Ясько, починається найцікавіше. Приготуйся, сестричко.
(Чути гуркіт падаючого каміння. Мабуть і справді розпочинається сильний землетрус)

Сцена 2 Фіолетова печера
Вапняки (сталактити та сталагміти) утворюють щось на зразок химерно розкиданих по печері колон фіолетового відтінку. Цей відтінок виникає через велику кількість крапок, що світяться мерехтливим світлом. Ними щільно вкриті і підлога, і стіни, і стеля печери. Це особливі печерні ягоди - Синюхи - схожі на дуже крупні чорниці. До речі ці ягоди їстівні.
В печері багато (скільки – на розсуд театру) волохатих істоти. Чимось вони нагадують людей чи мавп, але це не люди, і не мавпи. Вони якісь інакші істоти. На головах одягнуті смужки із Синяхами, від чого всі ходять із обідками що світяться. Чим поважніше істота, тим ширшу смужку вона має. Будемо називати цих істот Мерехливцями.
Декілька сталагмітів обламанні та оброблені таким чином що нагадають стільці з високими спинками. На них сидять 1,2, 3 Мерехливці з найбільш широкими обідками
Деякі сталагміти просто зламані та утворюють невеличкі площадки.
На одній з таких площадок сидить істота, що чимось нагадує Славка. Це – Сьомий. Обідок у нього зовсім не широкий.
1 Мерехливець. Скажи мені, народ сяючої печери – ми бачимо світло?!
Всі. Бачимо, ми бачимо світло.
1 Мерехливець. А Нерухомі, чи вони бачать світло?!
Всі. Ні! Вони брешуть! Вони сліпі та дурні! Вони живуть в темряві! Вони бандити! Брехуни! Злидарі! Труси! Ледарі!
2 Мерехливець. Якби вони бачили світло, о, якби вони бачили світло! Чи сказали б вони, що воно має іржавий колір?
4 Мерехливець. Ніколи, бо…
2 Мерехливець. (перебиваючи) Бо всі знають, що світло фіолетове.
Скажи мені, Мерехливий народе, якби вони бачили світло, о якби вони бачили світло! Чи сказали б вони що воно рівне як нерухоме каміння?
5 Мерехливець. Це брехня. Це божевілля!
2 Мерехливець. (перебиваючи) Тому що всі знають, що справжнє світло мерехтить, як вода в яку кинули камінь.
3 Мерехливець. Ми і далі будемо це терпіти. Досить!
6. Мерехливець. Досить. Вони знущаються над нами. Вони принижують нас і кажуть що ми сліпі мов летючі миші. Я ніколи не пробачу їм таку образу! Витягти їх з темряви на світло. Силою витягти.
3 Мерехливець. У нас вистачить сили та мужності?
4 Мерехливець. Нерухомі полохливі труси. Це вони як летючі миші. Дурні летючі миші – ось вони хто!
(всі сміються)
4 Мерехливець. Ми переможемо їх і силою примусимо жити при правильному світлі.
5 Мерехливець. Обскубемо як мох з каміння.
6. Мерехливець. Обірвемо їх дурнуваті смужки. Вони не мають права носити сяючі обідки, бо вони дикі тварини, а не розумні істоти. Нам вистачить однієї атаки і не буде більше темної печери. Буде одна загальна сяюча печера. І ми будемо її володарями!
2 Мерехливець. Світло!! О, ми дамо їм справжнє світло! Ви готові до цього?!
Всі. Готові! Готові! Готові!
3 Мерехливець. І ми переможемо!
Всі. Ми переможемо! Ми переможемо! Ми переможемо! Вперед!
1 Мерехливець. Стійте! Я бачу велику рішучість і відвагу у кожному з вас, але скажіть мені, чи справді ми, Мерехливі, великий народ?
4 Мерехливець. Перший, що за (підбираючи слово) дивне питання. Ми найвеличніший народ, серед всіх печер. Як ти можеш таке питати?
1 Мерехливець. Розумію твій гнів, брате мій, але скажи мені, у якого народу більше гідності та шляхетності, у нас чи у Нерухомих.
4 Мерехливець. Ще більш дивне питання. У нерухомих взагалі немає ні гідності, ні шляхетності. Вони дикі та темні.
5 Мерехливець. Це точно.
1 Мерехливець. Отже треба їх пожаліти.
(Пауза. Повна тиша)
1 Мерехливець. Ти, третій, хотів щось сказати?
3 Мерехливець. (стримуючи роздратування) Спочатку я послухаю.
1 Мерехливець. Правильно. А може ти, другий, хотів щось сказати?
2 Мерехливець. (обережно) Ти перший, тобі говорити…
1 Мерехливець. Правильно. Я Перший. Слухай мене Мерехливий народе. Так, Нерухомі наші вороги. Так, вони не бачать світла, не знають правди. Їх можна вважати божевільними і нещасними. Нещасними! І наша велич, наша гідність, наша шляхетність говорить нам – «Ви повинні пожаліти ваших сліпих, божевільних, нещасних ворогів». Ми не повинні на них нападати. Це і буде наша жалість.
Що ти хотів сказати, Третій?
3 Мерехливець. Вони б нас не пожаліли.
1 Мерехливець. А ти що скажеш, Другий?
2 Мерехливець. Ти Перший, тобі говорити.
1 Мерехливець. Правильно. Якщо ми нападемо, ми переможемо і підкоримо Нерухомих. Але правда, велика правда, буде на їхньому боці. Вони завжди будуть думати – «Ми не чіпали Мерехливих, а вони підло напали нас і вчинили не справедливо. Ми повинні повстати проти нападників і прогнати їх». А от якщо Нерухомі нападуть на нас, то ми, звісно, переможемо і підкоримо Нерухомих. Але тоді ми скажемо – «Ми не чіпали Нерухомих, а вони підло напали на нас і вчинили несправедливо. Тому ми будемо тримати Нерухомих у покорі, щоб такого більше не повторилось». Ми скажемо їм – «Ви підло напали на нас, але ми жаліємо та прощаємо своїх ворогів. Тому виведемо вас із темряви і навчимо бачити справжнє фіолетове, мерехливе світло». І правда буде на нашому боці.
3 Мерехливець. Вони боягузи. Вони не будуть на нас нападати.
1 Мерехливець. А я впевнений – нападуть! Вони ж божевільні.
Страшний, безжальний ворог готується напасти на нас. Він лише очікує слушну нагоду щоб підкорити нас та принизити. Будемо сильними та мужніми. Ідіть готуйтесь до боротьби та перемоги.
Всі йдуть вигукуючи :
4. Мерехливець. «На нас збираються напасти Нерухомі»
5. Мерехливець. «Нерухомі нам загрожують»
6. Мерехливець. «Ми будемо захищати нашу печеру».

Сцена треття. 1 Мерехливець та Сьомий
1 Мерехливець. (зупиняючи Сьомого) Сьомий, хотів тебе дещо спитати.
Всі говорили, а ти мовчав. Чому?
Сьомий. Я не знаю що говорити. Я тут нічого не розумію. Де я? Хто я? Чому я тут?
1 Мерехливець. Чому? Дивне питання…
Сьомий. Не знаю як я тут опинився, не пам’ятаю , зовсім нічого не пам’ятаю і не розумію. Мені страшно.
1 Мерехливець. А ось я тебе розумію. Всім страшно перед нападом Нерухомих.
Сьомий. Мені страшно, бо я не пам’ятаю що було вчора.
1 Мерехливець. Вчора? Дивне слово. Що це значить – вчора?
Сьомий. Ну, минулого дня.
1 Мерехливець. Минулого дня? Вчора, минулого дня - таких слів не існує. Мабуть ти хворий.
Сьомий. Спочатку стає світло - світло. Аж очі сліпить. І це день. А потім стає темно-темно, нічого не видно, як не витріщай очі. І це ніч. День – ніч, день – ніч, день – ніч. А день що був перед ніччю - то день минулий, або вчора. Хіба не так?
1 Мерехливець. Так ось у чому справа. Обережніше Сьомий, ти ризикуєш втратити розум. Нам ніколи не сліпить очі, бо не буває світло – світло, і немає ніякого дня. Ми ніколи не витріщаємо очі , бо не буває темно - темно, і немає ніякої ночі. Немає ні вчора, ні минулого дня! Є просте і зрозуміле завжди, без жодних змін і перетворень. Ти що бачив привид Божевільного малюка?! Говори .
Сьомий. Я не бачив ніякого малюка. Я навіть не знаю хто це такий.
1 Мерехливець. То звідки знаєш про день та ніч? Кажи!
Сьомий. Саме в голові виникло. Може наснилось.
1 Мерехливець. Він говорив з тобою у сні?
Сьомий. Ні. Я тілько бачив день, бачив ніч.
1 Мерехливець. Як ти міг бачити ніч, якщо сам говорив, що вночі нічого не можливо побачити.
Сьомий. То я й бачив, що нічого не можна побачити. Це щось дурне виходить.
1 Мерехливець. Слухай мене уважно Сьомий. То Нерухомі розповідають дурні байки. О це вони вміють. Патякають про день і ніч. Хто їм повірить, той втрачає розум. А насправді Божевільний малюк, день, ніч це вигадки.
Сьомий. Навіщо вони це роблять.
1 Мерехливець. Щоб налякати нас. Відібрати розум і захопити нашу Сяючу фіолетову печеру. Єдиний спосіб захиститись, та примусити Нерухомих замовкнути – це перемогти їх. Ти готовий до боротьби?
Сьомий. Так, готовий. Я не хочу щоб мені постійно було страшно.
1 Мерехливець. Чудово. Відкрию тобі один секрет… Але чи вмієш ти берегти секрети?
Сьомий. Я буду берегти його, як власне життя.
1 Мерехливець. Чудово. Ти щось чув про озеро без дна.
Сьомий. (зачаровано) Озеро без дна?. Ні, нічого.
1 Мерехливець. (розповідає як чарівну казку) Далеко. Дуже далеко є біла печера. І ось там, в тій печері мерехтить озеро без дна. Той хто стрибне в те озеро винирне з іншого боку. Бо з іншого боку в тому озері інша поверхня. І винирне він у печері Бажань.
Сьомий. Печері Бажань?
1 Мерехливець. Так. Той хто потрапить у печеру Бажань стає володарем над всім що тільки існує. Там виконуються всі його бажання. Там є лише задоволення і влада. Не треба боятись ворогів, не треба піклуватись про їжу. Взагалі ні про що не треба піклуватись, бо лише чогось забажаєш і зразу воно в тебе є. Все чого тільки побажаєш. Влада і задоволення. Назавжди!
Чи знаєш ти хто заважає нам потрапити в печеру Бажань?
Сьомий. Нерухомі?
1 Мерехливець. Саме так, Сьомий, саме так, Нерухомі. Бо шлях лежить через залізну печеру.
Сьомий. А чому вони самі не підуть в печеру бажань?
1 Мерехливець. Потрапити в печеру Бажань може лише той в кого чисте серце та думки . В кого на серці камінь той не винирне з іншого боку озера. Навпаки, дно перекриє йому шлях, і він загине в його глибині. Нерухомі знають що не достойні печери Бажань. Самі не йдуть і інших не пускають. Та ще й вигадали дурницю про Божевільного малюка , який начебто охороняє шлях до печери Бажань. Але якщо ми переможемо… А ми ж переможемо, га Сьомий?
Сьомий. Так, ми переможемо, Перший!
1 Мерехливець. Але для цього треба щоб Нерухомі напали на нас. От якби їм хтось допоміг…
Сьомий. Я зрозумів тебе. Я допоможу Нерухомим напасти на нас. Ми переможемо і шлях до печери Бажань буде відкрито!
1 Мерехливець. Чудового! Коли я говорив що розумію тебе, я саме це мав на увазі. Час діяти. ( йде)
Сьомий. (залишившись наодинці) Якщо я зможу потрапити до печери Бажань я побажаю… Побажаю…
(Чути голос. Від нього йде відлуння. Сьомий злякано ховається. По сцені проходить маленька сяюча істота. Це Божевільний малюк
Божевільний малюк. Де ви, я знайду вас. Досить грати у схованки. Не ховайтесь від мене. Я знайду вас. Я вас знайду, де б ви не сховались.
Сьомий. (виповзаючи з укриття коли Божевільний малюк пішов) Божевільний малюк. Він насправді існує. І він знає шлях до печери Бажань. Хм. Нерухомі. Здається я знаю як зробити так, щоб ви на нас напали.

Сцена четверта. Залізна печера.
Загалом печера дуже схожа на фіолетову, лише колір сталагмітів та сталактитів нагадує колір заліза. Стіни, підлога, стеля вкриті маленькими вогниками, що дають рівне світло сріблястого кольору. Це світіться гриби Шурхани. До речі – вони їстівні.
Деякі сталактити зламані та нагадують крісла з високими спинками, деякі просто зламані, щоб були рівні площадки.
Чути голосний сміх, тупіт багатьох ніг. На сцену, відбиваючи собі якийсь чудернацький ритм, танцюючи та сміючись вибігає багато (скільки – на розсуд театру) пухнастих істот сріблястого кольору з іржавими плямами по шерсті. Власне це – Нерухомі. Їх сяючі обідки кольору бордо. Серед них одна істота своїм виглядом відрізняється від усіх інших. Чимось віддалено вона нагадує Ясю. Будемо називати її Сьомою. Під час сцени вона нічого не робить, лише тихо сидить на сталактитових площадці.
1 Нерухомий розповідає веселу на загальний погляд історію. Розповідь свою він ілюструє своєрідним танцем показуючи рухи персонажів історії. Оточуючі повторюють його рухи. Це створює той танець, з яким Нерухомі вискочили на сцену.
1 Нерухомий.(кривляючись демонструє рухи немов би їде каліка ) А він такий шкандибає по печері та гарчить – (підстрибуючи) «Воно блимає, воно блимає»
Всі.(Кумедно підстрибують та кривляються) «Воно блимає, Воно блимає»
( Мабуть для них це дуже смішно, бо регочуть так, що аж страшно).
1 Нерухомий. ( рухом намагається показати сліпого) А той другий пищить як летюча миша – «Вони сліпі! Вони сліпі!» - а я сиджу за вапняком, лише півкроку від нього, і він мене не бачить! «Вони сліпі», а мене не бачить.
Всі. (З реготом повторюють рухи Першого Нерухомого) А сам не бачить. За пів кроку не бачить. Сліпий та дурний, як летюча миша.
2 Нерухомий. Досить! Мовчіть! Не рухайтесь!
(Всі завмирають і далі стоять нерухомо. Навіть дихають обережно)
1 Нерухомий. (Трохи розхитуючись та розвіявши руки в різні боки, говорить трохи «проспівуючи» слова)
Там, за фіолетовою печерою, лежить глибоке провалля, в якому вічно горить полум’я. І в тому полум'ї навіть каміння стає рідким як вода. Але нам, Нерухомим, наша покровителька - Сяюча істота відкрила тайну дороги крізь вогонь до печери вічної радості. Той, хто потрапить до тієї печери, до віку буде ситим та щасливим. Всі його бажання будуть виконуватись раніше ніж він їх побажає. Але бридкі Мерехливці перекрили на шлях до вогняного провалля. Вони не пускають нас до печери вічної радості.. То що ми повинні зробити?
2 Нерухомий. (патетично) Прогнати Мерехливців з фіолетової печери. І нехай допоможе нам в цьому Сяюча істота.
(наспівує)
Темно було, а стало рівне світло
Хто це створив?
Всі. (теж немов би наспівуючи)
Сяюча істота!
Сяюча істота!
2 Нерухомий.
Печеру радості, вічної радості
Хто її створив?
Всі.
Сяюча істота!
Сяюча істота!
2 Нерухомий.
Залізну мотузку на шию свою,
Хто зав’язав?
Всі. Сяюча істота…
1 Нерухомий.(звертаючись до Сьомої) Вона мовчить!
Чому ти мовчиш?!
(Всі обертаються і дивляться на Сьому)
Сьома. Хто така Сяюча істота?
(тиша від загального здивування)
1 Нерухомий. Хто ти?
Сьома. Я… Тобто я… Не знаю, хто я? Може вчора знала, а сьогодні забула
2 Нерухомий. Немає ніякого вчора, ніякого сьогодні – є лише постійне завжди. Вона шпіонка Мерехливців! Схопіть її! Віддамо її в жертву Сяючій істоті із залізною мотузкою на шиї!
Сьома. Не підходьте, буду кричати і царапатись!
( Зі схованки, в якій він до цього часу ховався з’являється Сьомий)
Сьмий. Гей ви. Кривляки! Бе-бе-бе.
(Нерухомі завмирають, не знаючи на кого напасти в першу чергу)
А ваша Сяюча істота – дурна потвора! Бе-бе-бе!
1 Нерухомий. Хапайте його, це Мерехливець!
Сьомий. Спочатку доженіть! Ви незграбні як слимаки.
(Сьома стрибає, біжить до Сьомого, але той втікає від неї)
Сьома. Зараз я тобі покажу хто з нас незграбний слимак.
Сьомий (Кричить та кривляється) А-а-а, ми Нерухомі, ми не можемо бігати бо в нас ноги криві. І руки криві, і ми дурні.
1 Нерухомий. Та хапайте його, нарешті!
( Нерухомі дико виють, кричать, кидаються до Сьомого, той швидко втікає. На сцені залишаються 1 Нерухомий та 2 Нерухомий)
2 Нерухомий. Цей несподіваний Мерехливець нам добряче допоміг.
1 Нерухомий. Так. Інакше б ці слимаки за своїми танцями та співами ніколи не наважились напасти на Мерехливців. Але мене турбує інше. Ти раніше щось чув про вчора, про сьогодні.
2 Нерухомий. Чув.
1 Нерухомий. Чому не розповідав?
2 Нерухомий. Та це божевілля.
1 Нерухомий. Розповідай.
2 Нерухомий. Кажуть що з’явився якійсь Божевільний карлик. Він ходить по всім печерам і розповідає якісь дурні байки. Немов би печери, то не весь світ. І насправді треба жити не в середині печери, а ззовні.
1 Нерухомий. Що?!
2 Нерухомий. Саме так! І це ще не все. Каміння це куля. І коли каміння закінчується, там є світ. Є сонце, місяць, зорі, повітря, день, ніч, вчора, сьогодні, завтра. Тільки ми живемо в середині каміння. А всі живуть з іншого боку,
1 Нерухомий. З якого іншого? Це божевілля.
2 Нерухомий. Тому я тобі про це і не розповідав. Скоріше за все, це Перший Мерехливець придумає такі жахи. І про Божевільного карлика, що ходить і говорить – «Я вас знайду, ви не сховаєтесь від мене», і про якійсь інший світ. Це точно Мерехливець крутить. Ось, я підходжу до стіни печери, я відчуваю каміння на дотик. І все мені говорить, що за камінням – знову каміння, і нічого іншого немає. Каміння та печери ось і все що існує. А все інше дурня та божевілля.
1 Нерухомий. (мовчить, досить довго мовчить, щось обмірковуючи) Добре. Йдемо. Сподіваюсь наші Нерухомі вже захопили фіолетову печеру.
2 Нерухомий. Мерехливці боягузи. Гадаю здалися без бою.
(Йдуть. Зразу по тому на сцену виходить Божевільний карлик)
Божевільний карлик. Досить від мене ховатися. Я чув ваші голоси. Хочете грати у схованки, - добре, але я хвилююся за вас. Коли я знайду вас. то зроблю вам гаплик. От побачите. (Зупиняється)
Хочу пити, дуже. Їсти хочу Мовчите? Все гаплик вам гарантовано. У схованки мене ще ніхто не перемагав. (йде зі сцени)

Сцена 5 Кордон між залізною та фіолетовою печерою.
З одного боку на сцену вибігають Сьомий та Сьома. Їм на зустріч вибігають чимало Мерехливців.
Сьомий. (важко дихаючи від швидкого бігу) Напали! Вони на нас напали! Ось бачите – ця Нерухома кривляка хотіла мене догнати і схопити!
Мерехливці. Ура! Чудово! Напали! Нерухомі напали на нас.
Сьома. Я не нападала. Я наздоганяла!
На сцену вибігають чимало Нерухомих.
Сьома. Стережіться тут засідка!
Нерухомі. Засідка! На нас напали Мерехливці!
Сьомий. Я тікав. Це ви напали. Мене хтось лоскоче за ноги.
Сьома. І мене хтось лоскоче за ноги.
Мерехливці та Нерухомі кричать. – «Мене лоскоче», «Що це?».
1 Мерехливець. Рятуйтесь! Отруйні слимаки!
1 Нерухомий. Отруйні слимаки. Вони повзають лише по підлозі. Швидко на гору.
З криками жаху Мерехливці та Нерухомі забираються на вапняки. Сьомий та Сьома долею випадку залазять вдвох на одну площадку, яка стоїть якраз по середині.
1 Мерехливець. Тримайся від Нерухомої подалі. Коли отруйні слимаки лоскочуть, вони вприскують отруту. Вона через дотик передається.
Сьома. Не підходь до мене.
Сьомий. Це ти до мене не підходь.
1 Нерухомий. Доторкнись до нього, і ти переможеш!
Сьомий. Тільки спробуй. Я скину тебе вниз, будеш знати.
2 Мерехливець. Молодець, ти справжній Мерехливець. Якби кожен з нас, О, якби кожен Мерехливець був таким мужнім як ти!
2 Нерухомий. І таким підступним. Це він заманив всіх нас у цю пастку.
Сьома. Брехун. Підступний брехун.
Сьомий. Звичайна військова хитрість.
Сьома. Ми що на війні? А чого?
Сьомий. Бо ви перекрили нам дорогу до бездонного озера.
Мерехливці кричать, погрожують Нерухомим.
Сьома. А ви не пускаєте нас до вогняного провалля.
Нерухомі кричать погрожують Мерехливцям.
1 Мерехливець. Скинь її вниз!
Мерехливці. Скинь її!
1 Нерухомий. Скинь його!
Нерухомі. Скинь його!
Сьомий. Сьомий та Сьома під загальний крик, пильно дивлячись одне одному у вічі, готуються напасти один на одного.
Мерехливці та Нерухомі.
Скинь її!
Скинь його!
Скинь її!
Скинь його!!
Скинь її!
Скинь його!!!
Сьомий. Давай нападай. Отримаєш трохи отрути.
Сьома. Ти нападай. У мене теж отрути вистачить.
На сцену виходить маленька істота – Божевільний малюк
Божевільний малюк. Ну, нарешті.
(залізає на площадку до Сьомих)
Спочатку було дуже темно, потім як почало гриміти, а ви мене залишили одного. Я хочу їсти.
Сьома. Ти хто?
Божевільний малюк. Ти що, тю-тю?
Сьома. Ти сам тю-тю. Розповідай, звідки ти взявся.
Божевільний малюк. Хочу їсти, бо нічого не скажу.
Сьома. (дістає гриб) На, з’іж Шурхана.
Сьомий. Не торкайся, вона отруйна. Її лоскотали слимаки. (зриває ягоду) На з’їж Синяха.
Сьома. Не чіпай. Це він отруйний. Це його лоскотали слимаки.
Божевільний малюк. Нічого не розумію. (їсть синяха)
1 Нерухомий. Йому кінець.
Божевільний малюк. Схоже на чорниці (їсть шурхана)
1 Нерухомий. Тепер точно йому кінець.
Божевільний малюк. А смачно. Наче груша.
Мерехливці та Нерухомі. Він не боїться отрути. Він зачарований.
Божевільний малюк. А коли перестало гриміти та падати, я знову вас кликав. Я тоді думаю – «А-а-а, це вони в схованки граються». Ну то й пішов вас шукати.
Сьомий. Ти говориш так, наче знаєш мене.
Божевільний малюк. (дуже здивовано) Ти теж тю-тю? Звичайно знаю.
Сьомий. То хто я!!
Сьома. Волохатий слимак.
Божевільний малюк. Навіщо ти так? Він же образиться.
Сьомий. А її ти знаєш?
Божевільний малюк. Та знаю, звичайно.
Сьома. То хто я?
Сьомий. Дурна летюча миша.
Божевільний малюк. Не сваріться. Я хочу пити.
Сьомий. А ти сам взагалі хто?
Сьома. Таке враження, наче я тебе знаю.
Божевільний малюк. Я хочу соку, або чаю, або компоту, або просто води. Не дасте пити нічого не розкажу.
Сьомий та Сьома встають, простягають руки до стелі, наче набираючи зі стелі води. Божевільний малюк підставляє долоні і вони наливають йому пити. Він п’є і з задоволенням посміхається.
Божевільний малюк. Чудово. Слухайте, от чого ви сваритесь?
Сьомий. Вона не пускає мене до бездонного озера!
Сьома. А він не пускає мене до палаючого провалля.
Сьомий. Та йди собі до свого озера, пірнай!
Сьома. Та йди собі до свого провалля, стрибай!
1 Мерехливець. Нас зрадили!
1 Нерухомий. Ми повинні покарати зрадників!
2 Мерехливець. Коли ми до вас доберемось, О, коли ми до вас доберемось…
2 Нерухомий. Вам буде погано, дуже погано
1 Нерухомий. Це чужаки. Вони не такі як ми. А тут, всі повинні бути такими як ми
1 Мерехливець. Підлога вільна. Небезпека минула. Спускаймося, поговоримо з цими дикунами.
2 Нерухомий. Але ж, Білий Карлик!
1 Нерухомий. Закидаємо його камінням.
1 Мерехливець. Саме так.
Божевільний малюк. Це якась нова гра. Ви хоч розкажіть як треба грати.
Мерехливці та Нерухомі повільно та обережно, з острахом спускаються на землю.
Сьома. (показуючи на Мерехливих) А ти не схожий на цих…
Сьомий. (показуючи на Нерухомих) І ти не схожа на тих…
Переконавшись, що небезпека і справді минула, Мерехливці та Нерухомі починають підбирати з підлоги каміння.
Божевільний малюк. Камінням кидатись не можна. Це небезпечно.
Сьома. Ми ж вас не чіпаємо. І ви нас не чіпайте. Ви живіть по своєму, а ми по своєму.
Сьомий. Це ж просто.
Всі повільно оточують площадку на якій ті стоять. Коло стискається. Нема порятунку.
1 Мерехливець. Спочатку Білий карлик…
1 Нерухомий. Так, спочатку, Білий карлик…
Божевільний малюк. (Спускаючись з площадки) Ви що здуріли?
Сьомий. Не чіпайте його!
Сьома. Тікай
1 Мерехливець. 1 Нерухомий. – Давай.
Мерехливці та Нерухомі кидають каміння. Божевільний малюк зі стоном падає.
Тиша. Нерухомість. Заціпеніння
Сьомий та Сьома злізають з площадки, підбігають до Божевільного малюка.
Сьома. За що? Отямся будь ласка.
Сьомий. Дикуни, звірі, ви якісь не нормальні!
Сьома. Він же дитина!
Сьомий. Ти, як там тебе, отямся…
Божевільний малюк не відповідає
1 Мерехливець. (немов би співчуваючи) Що загинув, ай-я-яй. А от вам зараз не про нього треба хвилюватись…
1 Нерухомий. (трохи наспівуючи слова) Про себе, ой про себе вам треба хвилюватись…
2 Нерухомий. Тому що зараз і ви загинете. О, як зараз ви загинете.
2 Мерехливець. Ні не зараз. Не так просто. Хапайте їх.
Мерехливці та Нерухомі хапають Сьому та Сьомого. Розтягують їх в різні боки.
Сьомий. (кричить) Я думав ти бажаєш мені зла, так мені сказав Перший
Сьома. (Кричить) А я думала, що ти бажаєш мені зла. І мені теж так сказав Перший.
Сьомий. Я зрозумів, він просто обдурив мене.
Сьома. Мене також обманули. Мені страшно.
Сьомий. Взагалі то пробач мене. Це я винен що так все сталося.
Сьома. Ти теж мене пробач. За те що разом із цими напала на тебе.
1 Мерехливець. Досить патякати. (звертаючись до Мерехлівців) Як ми караємо зрадників?
Мерехливці. Замурувати його в колонну.
1 Нерухомий. А ми як караємо зрадників?
Нерухомі. Замурувати її в колонну.
Божевільний малюк. (піднімаючись на ноги, та тримаючи в кожній руці по каменю) Ця гра мені взагалі не подобається.
Мерехливці та Нерухомі. Він живий! Живий!
Божевільний малюк. Звичайно живий. Мене не можна вбити. А от якщо я зараз вдарю камінь об камінь, то ви всі перетворитесь на каміння. Відпустіть їх. (Робить рух, наче збирається вдарити камінням) Ну!
Мерехливці та Нерухомі відпускають Сьомих.
Божевільний малюк. А тепер геть звідси. Швидко. Інакше вам гаплик. Страшний гаплик. Величезний гаплик. Жахливий гаплик Геть!!!
Мерехливці та Нерухомі. з вереском розбігаються хто куди. В цей час вони дійсно нагадують сполоханих летючих мишей, над якими весь час так насміхалися.
Божевільний малюк. Може підемо додому. Досить грати у цю дурну гру.
Сьома. А ти знаєш дорогу?
Божевільний малюк. Звичайно. Ходімо, я втомився.
Сьомий. Хто ти.
Божевільний малюк. Дома розповім і хто я, і хто ви.
Божевільний малюк б’є каменем об камінь. Чути гуркіт, настає темрява, і потім настає тиша. Темряву «прорізає» маленький промінчик світла. Поступово світло стає все яскравіше. І спочатку не голосно, а потім все голосніше чути звуки яскравого сонячного ранку. Співають птахи, шумить вітер, те що оточує нас кожного дня.
Яся. Славко?
Славік. Яся?
Андрій. Нарешті! А - ну, доженіть!
Починається весела гра, зі сміхом Яся, Славко та Андрій зникають у сонячному сяйві. Світ слабшає, немов би зачиняються прочинені двері, і ми знову бачимо кордон між фіолетовою та залізною печерами.
З різних боків, ще не помічаючи одне одного на сцену виповзають (саме виповзають) Мерехливець та Нерухома. Вони з острахом оглядаються, ховаючись за вапнкяами. Нерухома першою помічає Мерехливця і завмирає за вапняком.
Мерехливець. Світло існує… А якщо існує світло, то існує сонце… А якщо існує сонце існує день… А якщо існує день… існує
Нерухома. (продовжує скоромовкою) … існують ніч, зорі, вчора сьогодні і… завтра.
Мерехливець. Хто тут? (хапає камінь)
Нерухома. (теж хапає камінь) Не підходь! Бо я закричу! Покличу наших.
Мерехливець. І ти не підходь! (пауза) Ну, чому не кричиш?
Нерухома. Не твоє діло. А ти чого не кричиш?
Мерехливець. Не хочу, то й не кричу.
Нерухома. Поклади каменюку.
Мерехливець. Спочатку ти поклади.
Нерухома. Давай разом.
Мерехливець. Давай.
Уважно слідкуючи один за одним кладуть каміння на землю, але недалеко від себе, так щоб можна було його швидко схопити
Мерехливець. (повільно виходить та стає перед вапняком за яким ховався) Добре, що далі?
Нерухома. (теж повільно виходить, та стає перед своїм вапняком) А що далі? Нічого.
Уважно приглядаються
Мерехливець. Ти не така як інші Нерухомі. Не потвора, а…
Нерухома. (хапає каменюку) Що?!
Мерехливець. (швидко закінчуючи) … А красива!
Нерухома. Розумний. Не такий як інші Мерехливці. (кладе камінь)
Мерехливець. Тобі сподобалось світло? Воно як сонце.
Нерухома. Звідки ти знаєш? Ти ж сонця ніколи не бачив.
Мерехливець. А я уявляю що саме так світить сонце.
Нерухома. Треба повертатись до печери.
Мерехливець. Прийдеш сюди ще?
Нерухома. Ні. І ти не приходь.
Мерехливець. Чому?
Нерухома. Якщо нас тут знайдуть, то замурують у вапняки.
Мерехливець. (вперто) Я прийду сюди завтра.
Нерухома. Навіщо?
Мерехливець. Може ще раз світло побачу. А ти прийдеш?
Нерухома. Моя тобі порада, будь дуже-дуже обережним.
Мерехливець. Я буду тебе чекати..
Нерухома. Не бреши?
Мерехливець. Якщо прийдеш, сама побачиш.
Нерухома. Побачу (уходить)
Мерехливець. Сонце.

Кінець

Липень – вересень 2016
(Нижне селище – Київ)

Сушко Юрій (Київ)
yur878@i.ua
https://www.facebook.com/yur878